Прибутки Російської Федерації від продажу сирої нафти та нафтопродуктів продемонстрували стрімке зростання у березні 2026 року, сягнувши 19,04 мільярда доларів. Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) від 14 квітня, цей показник фактично вдвічі перевищив лютневий рівень у 9,75 мільярда доларів. Таке фінансове відновлення стало можливим завдяки поєднанню глобального стрибка цін на енергоносії через війну в Ірані та запровадженню тимчасових санкційних винятків з боку США для стабілізації світового ринку.

Березневий зліт доходів став різким розворотом після лютневого мінімуму, коли виторг Москви впав до найнижчої позначки з моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну. Основним драйвером зростання стали морські перевезення, оскільки трубопровід «Дружба» залишається заблокованим через пошкодження інфраструктури внаслідок атак. Загальний обсяг російського експорту зріс на 320 тисяч барелів на добу, досягнувши позначки 7,1 мільйона барелів щоденно.

Важливу роль у зростанні прибутків відіграло рішення Міністерства фінансів США надати 30-денний дозвіл на операції з російською нафтою, завантаженою в період з середини березня до середини квітня. Це дозволило Росії реалізувати значні обсяги сировини за вигідними цінами, поки світові котирування трималися вище 100 доларів за барель. Водночас видобуток нафти в самій РФ також зріс до 8,96 мільйона барелів на добу, попри триваючі логістичні складнощі.

Попри поточний фінансовий успіх, МЕА попереджає про можливу стагнацію російського виробництва в найближчій перспективі. Головними ризиками залишаються регулярні удари дронів по портовій та нафтопереробній інфраструктурі, що обмежує операційні можливості експортерів. Крім того, дія американських санкційних послаблень завершується, а перспективи їхнього продовження залишаються вкрай невизначеними на тлі мінливої політичної ситуації.

Нафта залишається ключовим джерелом наповнення російського бюджету та фінансування військових видатків, що робить цей сектор критично важливим для Кремля. Аналітики наголошують, що Росія вдало скористалася дефіцитом пропозиції, який виник через блокаду Ормузької протоки та бойові дії в Перській затоці. Проте подальша здатність Москви підтримувати високі темпи експорту залежатиме від інтенсивності атак на її власні об’єкти та жорсткості міжнародного тиску після завершення терміну тимчасових послаблень.