Збройний конфлікт за участю Ірану, що розпочався 28 лютого 2026 року, суттєво змінив глобальний енергетичний ринок. Нестабільність у районі Ормузької протоки призвела до різкого скорочення поставок нафти та природного газу з країн Близького Сходу. На цьому тлі Сполучені Штати Америки стали критично важливим постачальником енергоресурсів для азійських держав. Водночас тривалість конфлікту викликає занепокоєння щодо спроможності США підтримувати такі масштабні обсяги експорту в довгостроковій перспективі. Про це повідомляється в аналітичному матеріалі аналітичного центру Sasakawa Peace Foundation (SPF), опублікованому на їхньому офіційному сайті.

Блокування Ормузької протоки та падіння експорту

З моменту початку лютневих бойових дій судноплавство через Ормузьку протоку зазнало значних коливань. Це відбулося внаслідок військової напруженості між США та Іраном, а також через погрози й атаки на комерційні судна. Кількість щоденних проходів через протоку впала з 95 напередодні конфлікту до менш ніж десяти суден на день станом на середину квітня. Укладення меморандуму про взаєморозуміння щодо припинення вогню 17 червня дещо покращило ситуацію, і трафік тимчасово зріс до 44 кораблів на день. Однак фундаментальна суперечка щодо судноплавних маршрутів залишилася невирішеною, оскільки Іран продовжує розглядати кораблі, що проходять оманською стороною протоки, як легітимні цілі.

Через ці загострення з середини липня трафік знову впав нижче десяти суден на день. Наслідком таких перебоїв стало безпрецедентне падіння енергетичного експорту з Близького Сходу. Поставки сирої нафти та нафтопродуктів через Ормузьку протоку скоротилися з 21,6 мільйона барелів на день наприкінці 2025 року до 4,9 мільйона барелів на день у квітні-червні 2026 року. Експорт скрапленого природного газу (СПГ) також опинився під ударом, адже для нього не існує альтернативних трубопровідних маршрутів.

Пошук альтернативних шляхів та їхні ризики

Близькосхідні виробники намагаються знайти обхідні шляхи для транспортування своїх ресурсів, щоб уникнути небезпечної зони. Саудівська Аравія активно використовує нафтопровід до порту Янбу на Червоному морі. Станом на червень 2026 року понад 4,3 мільйона з 4,65 мільйона барелів на день саудівської нафти відвантажувалися саме звідти. Об’єднані Арабські Емірати підтримують експорт через свій трубопровід до Фуджейри та застосовують так звані “човникові перевезення”, вимикаючи транспондери на танкерах під час проходження протоки.

Водночас країни, що не мають обхідних трубопроводів, зокрема Ірак, Кувейт та Катар, майже не змогли відновити обсяги поставок. Катарський експорт СПГ обвалився з довоєнних 6-8 мільйонів тонн на місяць до рівня близько одного мільйона тонн. Човникові перевезення без згоди Ірану несуть значні безпекові ризики. На початку серпня одразу три танкери, пов’язані з Національною нафтовою компанією Абу-Дабі, зазнали нападів під час транзиту через протоку, тому експерти не розглядають такі тимчасові рішення як надійний вихід із ситуації.

Сполучені Штати як головний енергетичний донор Азії

В умовах дефіциту близькосхідних ресурсів азійські імпортери були змушені швидко переорієнтуватися на американський ринок. Завдяки “сланцевій революції” минулого десятиліття США суттєво наростили видобуток і тепер постачають як сиру нафту, так і готові нафтопродукти. Загальний американський експорт сирої нафти зріс зі 120 мільйонів барелів у лютому до 170 мільйонів барелів у травні поточного року. Спостерігається також різке зростання поставок дизельного палива на 69%, авіаційного пального на 39% та сировини для нафтохімічної промисловості.

При цьому частка поставок нафти до країн Азії збільшилася з 28% до 47% від загального обсягу експорту США. Японія зафіксувала найбільше зростання імпорту: обсяги американської нафти зросли з 7,7 мільйона барелів у березні до понад 33 мільйонів барелів у травні. Травневий експорт американського СПГ до Японії зріс на 515% у порівнянні з лютим, а до Південної Кореї — на 568%. Сінгапур і Таїланд, які раніше не купували американський скраплений газ, тепер активно імпортують ці ресурси, заміщуючи нестачу від традиційних партнерів.

Проблема виснаження стратегічних резервів США

Незважаючи на успішне заміщення близькосхідних поставок, здатність Вашингтона підтримувати такі темпи експорту піддається сумніву. Видобуток сирої нафти у Сполучених Штатах залишається відносно стабільним, не демонструючи стрімкого зростання після березня. Отже, різке збільшення експорту забезпечується переважно за рахунок використання комерційних запасів та Стратегічного нафтового резерву (SPR) країни. За таких умов можливості швидкого реагування на майбутні кризи стають дедалі меншими.

Запаси стратегічного резерву США впали з 410 мільйонів барелів наприкінці лютого до приблизно 290 мільйонів барелів станом на середину серпня. Ситуація ускладнюється тим, що резерви так і не були повністю відновлені після масштабних інтервенцій 2022 року, коли адміністрація вивільнила 180 мільйонів барелів для стабілізації цін. В умовах обмежених перспектив значного збільшення внутрішнього видобутку, здатність США компенсувати нові можливі шоки на ринку поступово знижується.

Перспективи розвитку американського експорту

Основним стримуючим фактором для подальшого нарощування поставок американського скрапленого газу наразі є обмеження потужностей зі зрідження. Однак очікується, що починаючи з 2027 року цей показник почне суттєво зростати завдяки новим об’єктам. Пікова потужність заводів, яка зараз становить близько 160 мільйонів тонн на рік, має досягти 210 мільйонів тонн у 2027 році. Завдяки новим інфраструктурним проєктам у Техасі та Луїзіані цей показник може перевищити 300 мільйонів тонн до 2030 року.

Це розширення посилить спроможність Сполучених Штатів задовольняти зростаючий попит на енергоресурси як у Європі, так і в Азії. Проте нарощування експорту вимагатиме від США не лише збільшення внутрішнього видобутку природного газу, але й масштабних інвестицій у трубопровідну інфраструктуру. Азійським споживачам, які прагнуть посилити свою енергетичну безпеку, доведеться розглядати можливість інвестування в розвиток видобутку та транспортних мереж на території постачальника.

Читайте також: Криза в Ормузькій протоці обвалила світовий експорт енергоносіїв та добрив