Після остаточного завершення епохи ядерної енергетики в Німеччині промислові майданчики колишніх атомних електростанцій отримують абсолютно нове призначення. Замість демонтажу всієї інфраструктури «з нуля», колишні потужні енергетичні центри перетворюють на сучасні вузли відновлюваної енергетики.
Нещодавнім виданням останнього дозволу на демонтаж у Гронді ще одна атомна електростанція офіційно перейшла до наступного етапу ліквідації. На прикладі багатьох колишніх АЕС чітко простежується зміна пріоритетів. Ключовим фактором для подальшого використання територій тепер є не генерація електроенергії, а наявна мережева інфраструктура та висока якість самих майданчиків. Шляхом створення систем накопичення енергії, реалізації водневих проєктів та розгортання гнучких генеруючих потужностей колишні станції перетворюються на нові енергетичні хаби в межах переходу на відновлювані джерела та модернізації систем теплопостачання.
Про долю кожного розповідає профільне видання Windbranche.
Фото: RWE
Атомна електростанція Гронде (Нижня Саксонія) — північний вузол мережевої інфраструктури та систем накопичення
До моменту остаточного зупинення на майданчику Гронде працював водно-водяний енергетичний реактор брутто-потужністю близько 1430 МВт. Після 36 років експлуатації станцію відключили від мережі 31 грудня 2021 року. Перший дозвіл на виведення з експлуатації та демонтаж АЕС Гронде видали в грудні 2023 року. Поточний другий дозвіл затвердили на підставі заявки компанії-оператора PreussenElektra, поданої у 2024 році.
Ці процеси не стосуються сховища для проміжного зберігання високоактивних радіоактивних відходів. Наразі у Гронді тривають роботи з демонтажу, і паралельно цей об’єкт модернізують під майбутній вузол енергетичної інфраструктури.
Основними елементами нового проєкту є масштабна система накопичення енергії, сонячний парк потужністю близько 72 МВт та нова трансформаторна підстанція, яка забезпечить інтеграцію додаткових потоків електроенергії між північчю та півднем країни. Завдяки наявному підключенню до електромережі Гронде розглядається як потенційний центральний хаб для розподілу та зберігання енергії в енергосистемі Північної Німеччини.
АЕС Гундреммінген (Баварія) — південний майданчик для великих накопичувачів та інфраструктури
Майданчик у Гундреммінгені протягом десятиліть залишався найпотужнішим центром атомної генерації в Німеччині. Два останніх енергоблоки (B і C) мали брутто-потужність близько 1344 МВт кожен. Блок B відключили у 2017 році після 33 років роботи, а блок C — наприкінці 2021 року після 36 років експлуатації. Старший блок A залишили зупиненим ще у 1977 році після всього 10 років роботи внаслідок серйозної аварії.
Сьогодні на промисловому майданчику тривають роботи з демонтажу. Водночас територія розглядається як перспективне місце для розміщення великомасштабних систем накопичення енергії та об’єктів стабілізації мережі. З огляду на розташування в Південній Німеччині, особлива увага приділяється інтеграції цього вузла в майбутню структуру водневих та електричних мереж. Таким чином, у перспективі Гундреммінген має стати великим інфраструктурним центром зберігання енергії для забезпечення енергетичного переходу на півдні країни.
АЕС Ізар (Баварія) — інтегрований хаб для розподілу, накопичення та гнучкої генерації
Майданчик Ізар належить до переліку атомних електростанцій, які закрилися в Німеччині останніми. Блок 2 потужністю 1485 МВт брутто зупинили у квітні 2023 року після 35 років роботи. Блок 1 остаточно вивели з експлуатації ще у 2011 році після 32 років роботи.
Для території АЕС Ізар уже розроблено конкретні плани трансформації. Концерн RWE створює тут інтегрований енергетичний проєкт, який поєднуватиме системи накопичення енергії, фотоелектричні установки та газову електростанцію з гнучким режимом роботи. Метою проєкту є збереження та використання наявної мережевої інфраструктури з одночасним забезпеченням регулюючих потужностей, необхідних для стабільної роботи відновлюваної енергетики. Це робить Ізар прикладом переформатування колишнього об’єкта базового навантаження на гнучкий енергетичний хаб із потужностями для накопичення, сонячної генерації та резервного копіювання.
АЕС Філіппсбург (Баден-Вюртемберг) — мережевий та накопичувальний вузол на південному заході
У Філіппсбурзі енергоблок 2 брутто-потужністю 1468 МВт зупинили наприкінці 2019 року після 35 років експлуатації. Блок 1 потужністю 926 МВт відключили від мережі ще у 2011 році після 32 років роботи.
Тепер Філіппсбург трансформується у класичний мережевий та накопичувальний центр для підтримки енергетичного переходу на південному заході Німеччини. Він виконує функцію південного конверторного вузла для підключення високовольтної лінії постійного струму Ultranet потужністю 2 ГВт, що прямує з Остерата (Північний Рейн-Вестфалія). Компанія EnBW продовжує експлуатувати цей найпотужніший мережевий вузол у регіоні, запланувавши, серед іншого, будівництво великих систем акумулювання енергії.
АЕС Лінген (Нижня Саксонія) — орієнтація на водневі технології
Майданчик у Лінгені також належить до останнього покоління німецьких атомних електростанцій. Блок 2 (Емсланд) потужністю близько 1406 МВт зупинили у квітні 2023 року після 35 років експлуатації, тоді як блок 1 припинив роботу ще у 1977 році після 10 років служби.
Паралельно з демонтажними роботами Лінген активно розвивається як центр водневих проєктів та промислової конверсії енергії. Визначальну роль у цьому процесі відіграє безпосередня близькість до наявної газотранспортної інфраструктури. Об’єкт має всі передумови для того, щоб стати ключовим вузлом водневої економіки, що наразі формується на північному заході Німеччини.
Історична довідка про відмову від ядерної енергетики в Німеччині
Початок процесу відмови від атомної енергетики було покладено так званим «ядерним консенсусом» 2000–2001 років, який погодив коаліційний уряд соціал-демократів і зелених, та відповідними законодавчими змінами 2002 року. Тоді чітких дат закриття конкретних АЕС не встановлювали. Обмеження стосувалися загальних обсягів виробництва атомної електроенергії, що за планом мало призвести до повного виходу з галузі щонайменше до 2021 року.
Проте 28 жовтня 2010 року уряд ХДС/ХСС та ВДП ухвалив рішення про продовження термінів експлуатації атомних станцій на 8 та 14 років відповідно. За цим сценарієм останні АЕС залишалися б у мережі приблизно до 2035 року.
У 2011 році, після масштабної аварії на японській АЕС «Фукусіма» у березні того ж року, уряд ХДС/ХСС та ВДП змінив курс і затвердив остаточне припинення експлуатації ядерної енергетики до 2022 року. Чіткі терміни закриття для кожної окремої станції із зазначенням її назви закріпили у Законі про відмову від атомної енергії.
У відповідь на енергетичну кризу, що виникла після повномасштабного російського вторгнення в Україну, коаліційний уряд восени 2022 року продовжив роботу трьох останніх діючих АЕС на три місяці. Станції Ізар 2, Емсланд та Неккарвестгайм 2 працювали у режимі так званої «витягнутої експлуатації» до їхнього остаточного відключення 15 квітня 2023 року.
Нагадаємо, що зараз є багато критики з приводу передчасної відмови Німеччини та інших європейських країн від атомної енергетики.
Читайте також:
Відмова від ядерної енергетики стала стратегічною помилкою Європи
Залишити коментар