В уряді оголосили про нову енергетичну стратегію і намір відновити енергосистему до стану 2014 року. То чому ж саме 54 ГВт? Ми в редакції теж задалися цим питанням. І нам здається, що прив’язка до рівня 2014 року— лише ширма. Мабуть, все набагато складніше. Пам’ятаючи, яку роль відігравав феншуй в українській політиці в останні роки, переконані: не обійшлося без нього і в енергетичних стратегіях.

Денис Анатолійович Шмигаль, без сумніву, надзвичайно професійна й досвідчена людина. Роки роботи на найвищих державних посадах в ненайпростіші часи не можуть минути безслідно. 

Але за маскою холодного бюрократа ховається чуттєвий лірик і майстер слова, який вміє вражати аудиторію. От взяти хоча б його вислів на одній із конференцій у червні: «Україна вже успішно виграла першу доктринальну енергетичну битву проти агресора, проте зараз уряд прагне трансформувати цей унікальний досвід виживання у постійну та ефективну архітектуру розвитку». 

Ну а раз вже виграли першу доктринальну, то час підкоряти нові вершини, подумали в уряді. Думали не самі, бо, як відомо, одна голова добре, а дві краще. Підключили до процесу представників Світового банку та Київської школи економіки. Невідомо, як довго думали, але вирішили чітко: Україна має відновити енергосистему до 54 ГВт генеруючих потужностей. Озвучити цю тезу доручили Денису Анатолійовичу на конференції з відновлення у Польщі. І тут задумалися всі…

То чому ж саме 54 ГВт?

Офіційне пояснення — саме такою була потужність енергосистеми до початку війни у 2014 році. Зараз же зимовий пік сягає заледве 19 ГВт. До повномасштабного вторгнення пікове споживання теж було суттєво нижчим: близько 22,5 ГВТ в окремі дні 2020-го та 25 ГВт — у 2021 році. Значна частина генеруючих потужностей була законсервована чи банально простоювала. То для чого потрібно 54? Чому 54?

Ми в редакції теж задалися цим питанням? І нам здається, що прив’язка до рівня 2014 року— лише ширма. Мабуть, все набагато складніше. Пам’ятаючи, яку роль відігравав феншуй в українській політиці в останні роки, переконані: не обійшлося без нього і в енергетичних стратегіях. 

По-перше, 54 — це красиве число. Ну, наприклад, якщо комплементарний кут вершини трикутника дорівнює 54 градусам, синус цього кута дорівнює половині золотого перетину. Хочете сказати, що це не аргумент? Мало? Тоді ось вам ще!

Друге. У нас не було номера Вероніки Феншуй, тому ми просто почали гуглити. Виявляється, за фен-шуєм число 54 вважається сприятливим. Цифра 5 символізує п’ять елементів (земля, вода, вогонь, дерево, метал) і зміни. Ви десь бачили сучасну енергетику без землі, води, вогню, металу й дерева (привіт, біомаса)? Цифра 4 означає стабільність, надійність, порядок і духовний розвиток. А це ж якраз про наші цілі в енергетиці. 

Третє. В кантонському діалекті (це в Китаї) звучанні числа 54 вимовляється співзвучно фразі «не помре» або «житиме вічно», тому в багатьох китайських регіонах будинки та офіси з номером 54 вважаються такими, що приносять удачу та довголіття. Що це, як не про перемогу у доктринальній енергетичній битві? Шах і мат, сказали б ми критикам!

Четверте. В англійській нумерології число 54 вказує на прагнення до незалежності. Нам здається, що це саме про енергонезалежність. Маючи 54 гігавати, точно не доведеться імпортувати.

Питання без відповідей

Ми б із радістю продовжили це енергетично-езотеричне дослідження. Але далі вже не було можливості, бо запровадили графік відключень. Проте у нас залишилися питання без відповідей. 

50% із цих 54 гігаватів має складати атомна енергетика, 30% — відновлювана, а решту 20% — нова газова генерація та інша сучасна теплоенергетика. Десь у процесі написання стратегії загубилися системи акумуляції електроенергії, які стрімко розвиваються в країні. Нещодавно навіть з’явилася інформація, що Україна потрапила до п’ятірки країн Європи за обсягами систем накопичення енергії в енергосистемі. Та й Укргідроенерго має плани будувати Канівську ГЕС потужністю 1 ГВт. 

Якщо 54 ГВт комусь здається не надто амбітною метою, то тримайте ще: збудувати все це планують до 2035 року. Бо 54 гігавати — це потужно. 

Але у рівняннях чергової енергетичної стратегії є надто багато невідомих.

За які кошти це будуватимуть? Як подвоїти потужності атомної енергетики (в межах контрольованих територій) за 10 років? Хтось знає приклади, коли в Європі чи США АЕС будували за 10 років? Це поки що лише китайці можуть зробити за 5 років.

Куди дівати цю електроенергію? Хто буде споживачем? Які галузі економіки і що ми будемо виробляти? Що буде з електрифікацією? Скільки споживатиме населення, не кажучи вже про питання, скільки його буде у 2035 році?

Це ж треба не лише Крим і Донбас повернути, але й Кубань та ще якісь землі, щоб 54 гігавати завантажити. Але ж ніщо не зупинить ідею, час якої настав.