Наприкінці 2025 року парламент Індії ухвалив закон SHANTI, який скасовує багаторічну державну монополію у ядерному секторі та відкриває його для приватного й іноземного капіталу. Ця реформа спрямована на подолання інвестиційного дефіциту й досягнення урядових цілей із нарощування енергетичних потужностей. Перехід до нової моделі управління покликаний прискорити розвиток галузі, проте він одночасно викликає жорстку критику через зниження рівня відповідальності корпорацій за можливі аварії.

Нове законодавство скасовує нормативні акти 1962 та 2010 років, замінюючи їх єдиною правовою базою. Закон позбавляє ексклюзивних прав Індійську корпорацію з ядерної енергії та дає приватним компаніям можливість видобувати паливо, експлуатувати реактори й виробляти електроенергію. Уряд заявляє, що ці кроки є ключовими для збільшення потенціалу атомної енергетики до 100 гігават до 2047 року. Раніше цей сектор був маргінальним у загальній енергетичній системі Індії, забезпечуючи менше ніж три відсотки від загальної генерації. Таке розширення ринку також розглядається як спосіб досягнення повної декарбонізації економіки країни до 2070 року.

Попри заявлені економічні перспективи, реформа кардинально змінює механізми компенсацій у разі ядерних інцидентів. Закон суттєво обмежує фінансову відповідальність операторів електростанцій, встановлюючи максимальний ліміт відшкодування на рівні близько 319 мільйонів доларів для найбільших об’єктів. Експерти зазначають, що ця сума є неспівставною з реальними витратами на ліквідацію наслідків великих катастроф. Додатково документ послаблює відповідальність іноземних постачальників обладнання та скорочує терміни подання позовів постраждалими. Критики вбачають у цьому перекладання фінансових ризиків з приватного бізнесу безпосередньо на платників податків.

Реалізація закону піднімає низку питань щодо нормативного контролю, кримінальної відповідальності та громадської безпеки. У документі відсутні чіткі механізми координації між різними рівнями влади під час надзвичайних ситуацій і не вирішено питання довгострокового зберігання радіоактивних відходів. Приватна експлуатація ядерних об’єктів створює додаткові виклики для національної безпеки, зокрема ризики несанкціонованого втручання у системи. Зміни у законодавстві свідчать про рух Індії до більш комерціалізованого підходу в енергетиці, але питання балансу між технологічним прогресом і захистом довкілля залишаються невирішеними.