Китайська Народна Республіка зберегла стабільні обсяги ввезення сирої нафти та суттєво збільшила закупівлю природного газу за підсумками березня 2026 року. Попри масштабну кризу в зоні Перської затоки та бойові дії в Ірані, Пекіну вдалося уникнути дефіциту енергоносіїв завдяки диверсифікації джерел та довгостроковим контрактам. Водночас імпорт газу сягнув найвищого рівня за останні кілька років, що свідчить про активне формування стратегічних резервів в умовах глобальної нестабільності.

Обсяги постачання нафти до Китаю в березні залишилися фактично незмінними порівняно з попереднім місяцем. Країна зуміла адаптуватися до блокади Ормузької протоки, переорієнтувавши частину закупівель на російську нафту, що надходить трубопроводами, та збільшивши морські поставки з Африки та Латинської Америки. Це дозволило китайським нафтопереробним заводам підтримувати високі темпи виробництва пального для внутрішнього ринку.

Особливу динаміку продемонстрував сектор природного газу, де обсяги імпорту показали рекордне зростання. Аналітики пов’язують такий стрибок із бажанням китайського уряду убезпечити економіку від можливих перебоїв у майбутньому. Крім того, Китай скористався періодом відносно стабільних цін на скраплений газ до початку масштабної ескалації, уклавши низку вигідних угод, які були реалізовані саме в березні.

Логістичні труднощі, спричинені війною на Близькому Сході, хоч і вплинули на вартість фрахту суден, проте не стали критичною перешкодою для китайського імпорту. Державні енергетичні гіганти КНР завчасно змінили маршрути своїх танкерів, спрямовуючи їх в обхід найбільш небезпечних ділянок. Це призвело до подовження термінів доставки, але забезпечило безперервність постачання стратегічної сировини.

Експерти зазначають, що здатність Китаю зберігати енергетичну стійкість у такий складний період підкреслює ефективність його політики накопичення запасів. Поки світові ціни на нафту б’ють рекорди, Пекін використовує раніше накопичені ресурси, що дозволяє йому частково нівелювати інфляційний тиск. Надалі Пекін планує ще більше посилити співпрацю з постачальниками з Центральної Азії, щоб зменшити залежність від вразливих морських шляхів у регіоні конфлікту.