Блокування Ормузької протоки та воєнний конфлікт навколо Ірану спричинили масштабний збій у світовій системі постачання викопного палива, завдавши потужного удару по енергетичній безпеці провідних економік Азії. Близько 90% танкерних перевезень нафти та скрапленого природного газу (СПГ), які щоденно проходять крізь цю стратегічну морську артерію, призначені саме для азійського ринку. Криза викрила критичну залежність регіону від зовнішніх енергоресурсів і змусила уряди терміново шукати шляхи зміцнення енергетичної стійкості. Попри схожі вихідні умови, Японія та Південна Корея демонструють суттєво відмінні стратегічні підходи до виходу з енергетичного колапсу. Німецьке видання Table.Media порівняло стратегії обох країн.

Глибока вразливість перед зовнішніми шоками

Структурна залежність від імпорту енергоносіїв робить Токіо та Сеул надзвичайно чутливими до будь-яких турбулентностей на Близькому Сході. Японія посідає друге місце у світі за обсягами закупівель скрапленого природного газу, тоді як Південна Корея обіймає третю позицію в цьому рейтингу.

Частка палива, що транспортувалася безпосередньо через Ормузьку протоку, становила орієнтовно 11% від загального обсягу імпорту СПГ для Японії та близько 20% — для Південної Кореї. Водночас наявні резерви газу в обох країнах залишаються обмеженими: наявних технологічних запасів Японії за умов повного припинення постачань вистачило б для забезпечення виробництва електроенергії лише на два-три тижні.

Зрив графіків руху танкерів і цінові стрибки на спотових ринках змусили обидві держави повернутися до розконсервації або інтенсифікації використання вугільних потужностей та відновлення експлуатації атомних реакторів. Крім того, після досягнення тимчасового перемир’я уряди двох країн активізували дипломатичні зусилля для укладення нових довгострокових контрактів на постачання нафти й газу в обхід небезпечних маршрутів.

Ставка на паливні ресурси проти розбудови ВДЕ

Головна відмінність між стратегіями двох сусідніх держав полягає в баченні довгострокового енергетичного переходу. Токіо акцентує увагу на традиційних джерелах та залученні вугільної й атомної генерації для покриття поточного дефіциту.

Південна Корея, опинившись в аналогічно складній ситуації, використала її як каталізатор для прискореного розгортання відновлюваної енергетики. Уряд у Сеулі оголосив про масштабні інвестиційні програми та формування амбітних цілей щодо розбудови об’єктів сонячної та вітрової генерації, розглядаючи зелений перехід як єдиний надійний спосіб у майбутньому мінімізувати імпортні ризики.

Паралельно з цим обидві країни вимушені посилювати двосторонню кооперацію. На тлі спільних викликів Токіо та Сеул розпочали консультації щодо координації дій у сфері створення спільних стратегічних резервів палива та оптимізації безпекових заходів у торговельних акваторіях.

Читайте також: Ормузька криза може прискорити перехід Європи до електрифікації