7 липня 2026 року Суд Міжнародного фінансового центру «Астана» (МФЦА) скасував свій попередній наказ про примусове виконання арбітражного рішення у справі НАК «Нафтогаз України» проти російського ПАТ «Газпром». Відповідне рішення ухвалив суддя Лорд Фолкс, пославшись на відсутність у суду юрисдикції щодо легалізації таких постанов іноземних арбітражів. 

Під час судового розгляду ключовим питанням стала наявність повноважень у МФЦА визнавати та виконувати рішення Міжнародного арбітражного суду (ICC), винесене у Швейцарії. Проаналізувавши аргументи сторін, суд дійшов висновку, що Конституційний закон центру суворо обмежує його компетенцію. Згідно з матеріалами справи, ані стаття 13, ані стаття 14 не створюють правового підґрунтя для імплементації рішень іноземних інстанцій, які не підпадають під чітко встановлені статутні критерії. У результаті цього попередньо виданий наказ про примусове стягнення було офіційно скасовано.

Що передувало

Нагадаємо, що раніше, у травні 2026 року, суд в МФЙ Астана попередньо дав згоду на стягнення з ПАТ «Газпром» близько 1,4 мільярда доларів на користь української компанії. Цей спір виник через порушення російським монополістом умов транзитного контракту від 2019 року. 

Навесні 2022 року внаслідок військової агресії РФ було заблоковано роботу газовимірювальної станції «Сохранівка». Попри те, що українська сторона продовжила транспортування палива альтернативним маршрутом через пункт «Суджа», «Газпром» неправомірно скоротив фінансові виплати за транзит. Тодішнє схвалення юрисдикцією Казахстану вважалося першим публічним прецедентом, який міг відкрити шлях до конфіскації за кордоном активів російського монополіста.

Реакція уряду Казастану

У відповідь на таке рішення МФЦА Міністерство юстиції Казахстану заявило про неможливість виконання рішення у справі «Газпрому» та «Нафтогазу».

Міністр ютиції наголосив, що країна не планує ставати посередником для впровадження правових вердиктів, які не мають прямого юридичного зв’язку з її юрисдикцією. Профільний міністр пояснив таку позицію відсутністю ключових елементів, які б пов’язували судовий розгляд із правовим полем фінансового центру Астани. Російська корпорація не зареєстрована як офіційний учасник цієї структури, а сама угода щодо транспортування палива укладалася поза її межами.