У 2026 році Туреччина продовжує активно збільшувати обсяги імпорту скрапленого природного газу (СПГ), маючи на меті забезпечити не лише внутрішні потреби, а й стати ключовим постачальником для країн Центральної та Східної Європи і Балкан. На тлі поступової відмови Європи від російських енергоносіїв та перебоїв у трубопровідних постачаннях, країна уклала низку стратегічних контрактів. Це дозволяє диверсифікувати джерела енергії та суттєво посилити роль Туреччини як регіонального транзитного вузла.

З початку цього року Туреччина імпортувала вже 6,9 мільйона тонн СПГ, що перевищує такий самий показник минулого року — 6,57 мільйона тонн. У 2025 році країна закупила 12,38 мільйона тонн скрапленого газу, що на 35% більше за 2024 рік. Задоволення внутрішнього попиту, який оцінюється в 50-60 мільярдів кубометрів на рік, залишається пріоритетом. Однак аналітики компанії CERA прогнозують, що до 2050 року попит у регіоні може збільшитися майже вдвічі, до 19 мільйонів тонн на рік. Це зростання зумовлене втратою традиційних трубопровідних контрактів і зростанням експортних потреб сусідніх європейських ринків.

Щоб забезпечити ці обсяги, наприкінці минулого року Туреччина уклала близько десяти нових угод щодо постачання СПГ у короткостроковій і середньостроковій перспективі. У партнерській мережі представлені світові енергетичні гіганти, такі як BP, Shell, Cheniere, SEFE, JERA та ENI. Крім того, турецька держкомпанія BOTAS вже у 2024 році законтрактувала додаткові 5 мільйонів тонн газу на рік через домовленості з ExxonMobil і Shell. Ці угоди перетворили скраплений газ із резервного джерела палива у ключовий елемент стратегії диверсифікації постачань. Такий перехід був викликаний геополітичною напруженістю, коливаннями цін і нестабільністю роботи трубопровідних постачальників.

Учасники ринку особливу увагу звертають на ситуацію з чинними газопроводами, яка наразі залишається невизначеною. Закінчуються терміни дії укладених контрактів на газопровід “Турецький потік” цього року, що викликає питання щодо майбутньої інтенсивності транзиту. Водночас спостерігається зменшення постачань іранського газу через перебої, які Туреччина частково компенсує іншими джерелами. Однак розширення портфеля СПГ і вигідне географічне розташування дозволяють країні балансувати ризики постачання. Накопичені резерви та розвинена інфраструктура дають Туреччині можливість пропонувати європейським споживачам надійну альтернативу й функціонувати як міжнародний газовий хаб.