У Словаччині на атомній електростанції «Моховце» розпочався фінальний етап підготовки до запуску четвертого енергоблока, будівництво якого з перервами тривало майже чотири десятиліття. Цей крок дозволить країні не лише повністю задовольнити внутрішні потреби, а й суттєво наростити експортні можливості на європейському ринку, де попит на безвуглецеву генерацію стабільно зростає. Частка атомної енергетики у балансі Словаччини сягне 77 %.

Процес завантаження ядерного палива стартував наприкінці червня після завершення періоду можливого оскарження дозволу національного регулятора. Очікується, що новий реактор радянського дизайну ВВЕР-440 вийде на комерційну потужність уже до кінця літа цього року. 

Історія та складний шлях реалізації проекту

Історія спорудження четвертого енергоблока є унікальною для світової атомної енергетики, адже за тривалістю робіт цей об’єкт посів друге місце у світі. Загальний процес будівництва охопив тридцять дев’ять років, зазнавши численних зупинок, заморожувань та масштабних технологічних модернізацій. Перші роботи на майданчику розпочалися ще у вісімдесятих роках минулого століття за часів комуністичного режиму, проте після політичних трансформацій у Східній Європі фінансування було припинено. На тривалий час майданчик перетворився на консерваційний об’єкт через брак коштів та невизначеність щодо майбутнього атомної програми.

Відновлення активної фази добудови відбулося лише після залучення приватних інвестицій і зміни структури власності компанії-оператора Slovenské Elektrárne. Процес супроводжувався суворим переглядом стандартів безпеки, які довелося повністю адаптувати до вимог Європейського Союзу. Інженери провели глибоку модернізацію застарілих систем управління, замінивши аналогове обладнання на передові цифрові комплекси. На фінальних етапах реалізації проекту фахівці також усували виявлені дефекти у трубопроводах та конструкціях, що вимагало додаткових перевірок та погоджень.

Економічне значення та енергетичні показники

Введення в експлуатацію нового енергоблока потужністю 471 мегават кардинально змінить баланс генерації в Центральній Європі. За попередніми розрахунками фахівців, цей об’єкт самостійно покриватиме близько 13% загального обсягу споживання електроенергії в Словаччині. Запуск реактора дозволить повністю закрити внутрішній дефіцит потужності, який виникав під час пікових навантажень. Більше того, країна отримає значний профіцит, що дозволить експортувати значні обсяги енергії до сусідніх держав регіону.

Після виходу четвертого блока на стовідсоткову робочу потужність частка атомної генерації в структурі виробництва Словаччини перевищить 77%. Завдяки цьому показникові країна обійде Францію, яка традиційно вважалася лідером атомного сектору Європи, та вийде на другу позицію у глобальному рейтингу. Такий зсув у структурі генерації гарантує довгострокову стабільність енергосистеми та зменшує залежність від коливань цін на викопне паливо. Сукупні інвестиції в добудову третього та четвертого блоків станції сягнули 6 мільярдів 700 мільйонів євро.

Технологічні нюанси та європейський контекст

Попри масштабне оновлення систем безпеки та контролю, технологічна основа реактора залишається радянською, що створює певні специфічні умови для його експлуатації. На початковому етапі роботи четвертий енергоблок функціонуватиме виключно на ядерному паливі, яке постачає російська компанія ТВЕЛ. Це зумовлено довгостроковими контрактними зобов’язаннями та технічними параметрами активної зони, розрахованої під конкретні паливні збірки. Питання диверсифікації постачання палива залишається на порядку денному, проте поточний запуск відбувається на наявних ресурсах.

Подія в Словаччині відображає загальноєвропейську тенденцію до відродження інтересу до ядерних технологій як надійного джерела базової генерації. За останні три роки в Європейському Союзі це вже четвертий новий атомний реактор, який успішно готується до комерційного використання. Країни блоку все частіше розглядають атомні станції як ключовий інструмент для досягнення кліматичної нейтральності та забезпечення енергетичної безпеки в умовах геополітичної нестабільності. Проєкт у Моховце демонструє, що навіть застарілі довгобуди можуть бути інтегровані в сучасну енергетичну інфраструктуру.

Читайте також: Індія перезапускає найстаріші у світі атомні реактори