Атаки українських безпілотників на нафтопереробні заводи на території Росії суттєво ускладнюють логістику та внутрішнє забезпечення ворога, проте самі по собі не здатні завершити війну. Економічна стабільність агресора тримається на масштабному експорті сировини, обмеження якого потребує значно потужніших засобів ураження.

Про це пише директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко у своїй колонцідля сайту організації «Енергетична війна — це математика».

Експерт зазначає, що успішні атаки по російських нафтопереробних заводах є величезним досягненням Сил оборони України, яке дозволило вивести з ладу близько 40% усіх російських НПЗ. Це завдало серйозного удару по логістиці, внутрішньому паливному ринку, військовому забезпеченню та економічній стабільності РФ. Однак, на думку автора, навіть повне знищення російської нафтопереробки ще не означатиме перемоги, оскільки Росія намагатиметься адаптуватися за прикладом України та вирішити проблему забезпечення країни через імпорт і нову логістику.

За оцінками Володимира Омельченка, повне заміщення внутрішнього виробництва нафтопродуктів імпортом коштуватиме РФ близько 35 мільярдів доларів США на рік при федеральному бюджеті приблизно 550 мільярдів доларів США. Це болючий, але не смертельний удар для російської економіки. Кремль спробує компенсувати втрати, збільшивши експорт вивільнених обсягів сирої нафти для отримання додаткової валютної виручки та закупівлі дефіцитних нафтопродуктів. Названа сума у 35 мільярдів доларів є оціночною різницею між вартістю імпортованих нафтопродуктів і додатковими доходами від експорту сирої нафти за річної потреби РФ у дизельному пальному та бензині на рівні близько 84 мільйонів тонн. Значну частину цього навантаження Кремль може перекласти на споживачів, через що пальне потенційно подорожчає майже вдвічі.

Аналітик підкреслює, що справжній перелам у війні може настати лише тоді, коли РФ втратить здатність стабільно експортувати нафту в промислових масштабах. Йдеться насамперед про нафтові термінали на Балтійському та Чорному морях, через які перевалюється близько 60% усієї російської нафти, а також про ключові нафтоперекачувальні станції. У разі системного обмеження цієї інфраструктури Росія може втрачати до 250 мільярдів доларів США на рік, що на порядок більше за втрати від зупинки НПЗ. Саме це позбавить Кремль головного джерела валютних надходжень для фінансування агресії та різко ускладнить канали отримання дефіцитних нафтопродуктів.

На завершення Володимир Омельченко додає, що досягти такої мети виключно за допомогою БПЛА буде надзвичайно складно. Головним чинником зміни ситуації на користь України має стати серійне виробництво далекобійної балістики, оскільки перемога потребує холодного розрахунку, технологічної переваги, стратегічної витримки й системного послаблення економічної бази російської війни.

Читайте також: Росія увійшла в найглибшу паливну кризу за 30 років внаслідок українських ударів